katrechka: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] sanabis at Цветовые стереотипы
Влияние цвета невозможно переоценить. Воздействуя через орган зрения, цвет моментально доставляет информацию, формирующую впечатление, ощущение и, наконец, отношение к увиденному. И все это остается на уровне подсознания. Как правило, все последующие размышления об увиденном не играют столь решающей роли, как воздействие цвета.

Когда вы выбираете цветовую гамму для новой вещи, коллекции, сайта или магазина, ответьте себе на основной вопрос - для кого вы это делаете?

В первую очередь, нужно определить, на каких покупателей рассчитаны ваши изделия и какими общими признаками и предпочтениями обладает эта группа людей. Один из самых значимых для нас факторов - стиль жизни человека.

Я выделила 5 основных типов покупателей и проиллюстрировала их цветовые предпочтения

Элитарные цвета

элитарные цветаОсновные приметы таких изделий - высокая цена, высокое качество, превосходный вид. Цену на такую вещь можно поставить практически любую, от высокой до очень высокой . Вопрос качества остается на вашей совести, а вот о превосходном виде мы сейчас поговорим подробнее.

Три основные цвета, определяющие товары из элитного сектора - черный, красный, золотой.

далее о цветовых стереотипах )

Іздрик

Tuesday, August 9th, 2011 12:05
katrechka: (Default)
цього літа так важко дається чекати грозу 
хоч відлуння і зблиски її десь кружляють поблизу 
за небесні помилки ми платимо тут унизу 
то й за наші проколи хай платять сусіди з-під низу 
помилкове усе — місце метод а може і час 
непомильна лише сценографія мильної драми 
там на небі напевно давно вже забули про нас 
але все про нас знає той світ що під нами 
цього літа так важко чекати наступного дня 
а добути до завтра по суті — єдина потреба 
щоб пустити коріння у твердь особистого дна 
попри метод і час і помилки байдужого неба
katrechka: (Default)
Август - астры,
Август - звезды,
Август - грозди
Винограда и рябины
Ржавой - август!

Полновесным, благосклонным
Яблоком своим имперским,
Как дитя, играешь, август.
Как ладонью, гладишь сердце
Именем своим имперским:
Август! - Сердце!

Месяц поздних поцелуев,
Поздних роз и молний поздних!
Ливней звездных
Август! - Месяц
Ливней звездных!

7 февраля 1917
katrechka: (Default)
Як би мені хотілося там бути...

Зараз більшість моїх бажань - реальні і здійсненні. Ні, я не стала хотіти тільки того, на що у мене уже зараз є і час, і гроші, і можливості, і ще купа всього того, що треба для реалізацій. Просто розумію, що все можливо і все реально. А ще те, що я можу, значно більше, ніж навіть сама уявляю...

Я багато працюю. Десь стільки ж, як у періоди своїх найгостріших дедлайнів. Але дедлайну поки немає, тому я не метушуся, а отже, менше втомлююся.

Як завжди моя голова не одобрює таку кількість роботи і намагається мене перехитрити - щопівгодини подає купу ідей, не пов'язаних із актуальними... До моменту їх реалізацій все більше сторінок списується дрібним нечитабельним почерком.

У мене період переоцінки цінностей зміни смаків. Щодня дивуюся сама собі, своїм новим уподобанням. Дивуюся, але собі подобаюся - разом із усим новим у собі - ще більше, ніж це було раніше. Попри усі "революції" у смаках, гармонія таки лишається непохитною (хоча поняття трошки поза контекстом терезів - від цього я нікуди не подінуся; та і не треба - бо лишу себе без одного із найдієвіших рушіїв). Просто треба мудрості, сили, міри й адекватного її чуття, витримки і балансу. Але ж все можливо і все реально. І це теж. 

Nanopod

Saturday, June 11th, 2011 18:56
katrechka: (Default)


Мене розірвало на малесенькі нано-шматочки... Коментувати відео хочу, але не втну - багато емоцій (хороших - і жінка, і роботи, і відео - неземні...)

fine

Saturday, June 11th, 2011 15:30
katrechka: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] izdryk_y at fine

«Тобі залишається рівно світити згори»
Ю.Андрухович

читати цитати – хороший початок
навчитись мовчати – хороший фінал
і мов постулат відкидаєш меча ти
й отруєні стріли скидаєш в астрал
на золоті руна розгадуєш руни
у попелі дому шукаєш зерно
зализуєш рани і йдеш за вітрами
в краї невідомі бо добре воно

фінал – це лиш втома це крапка і кома
за ними летітимуть інші слова
та будеш мовчати як сьома печать ти
бо слово – не слава а просто трава

розкроюєш простір знаходиш свій острів
порослий словами що впали давніш
тут дихати просто й поблизу погосту
закопуєш гострий як дзеркало ніж
розпалюєш ватру розбуркуєш варту
розігруєш карту скликаєш гостей
святкуєте бучно прощальную учту
на те вам і простір і острів оцей

і місяць і сонце і літій і стронцій –
усе тут до літа усе до пори
коли розлетяться стовпи вавилонські 
а вам доведеться світити згори


 
 
 
katrechka: (Default)

Я - глаз, лишенный век. Я брошено на землю,
Чтоб этот мир дробить и отражать...
И образы скользят. Я чувствую, я внемлю,
Но не могу в себе их задержать.

И часто в сумерках, когда дымятся трубы
Над синим городом, а в воздухе гроза,-
В меня глядят бессонные глаза
И черною тоской запекшиеся губы.

И комната во мне. И капает вода.
И тени движутся, отходят, вырастая.
И тикают часы, и капает вода,
Один вопрос другим всегда перебивая.

И чувство смутное шевелится на дне.
В нем радостная грусть, в нем сладкий страх разлуки...
И я молю его: "Останься, будь во мне,-
Не прерывай рождающейся муки..."

И вновь приходит день с обычной суетой,
И бледное лицо лежит на дне - глубоко...
Но время наконец застынет надо мной
И тусклою плевой мое затянет око!

Дибр

Sunday, March 27th, 2011 23:03
katrechka: (MIND THE GAP)

Якщо погортати мій ЖЖ - стає ясно - в мені вчергове подох вмер поет... Тобто крутиться десь, щось - з*являється обривками, снами - тими, що майже не пам*таєш на ранок, довгим смакуванням якогось слова - годинами - коли усвідомлюєш, що от би зараз, як раніше, неслася б додому, бо при собі немає на чому писати... або дописувала б останній вільний шмат шпалер в  будиночку покійної бабусі... А краще б уже зовсім не крутилося і не снилося - відчуття, ніби дразнять... Зараз шпалери там давним-давно переклеяні, у будинку нові господарі, у мене при собі завжди склерозник або блокнот і кілька ручок і олівців... Проте - толку...
За все треба платити. Із цією ціною давно змирилася і погодилася - не так уже і важко відмовитися від частини себе заради цінішого...

Добре, хоч уміння відчути написане мені лишилося... Коли сама сказати не можеш - згадуєш, що все все одно уже сказано (автор [livejournal.com profile] janvaria):

Тишина

Упруго упрямятся вёсла, скрипят уключины,
течёт под корабликом время: не дремлет кормчий...
Моя тишина на полную мощность включена,
и всё равно Твоё молчание громче...

Оно звучит, как глина в руках у скульптора,
как цвет (и свет) и тень - на холстах художника.
А мне без слов - никак, оттого и муторно,
и я нет-нет да выскажусь осторожненько...

Не там, где Лета плещет своё забвение,
а там, где жизнь пока ещё ходит по воду,
даруй мне, Господи, редкостное умение -
смолчать по поводу, а не сказать по поводу...

katrechka: (Default)

Підгледіла у [livejournal.com profile] matilda_chiffa

Дорогое Мироздание! 

Пишет тебе Маша Ц. из г. Москва. 

Я очень-очень хочу быть счастливой! 

Дай мне, пожалуйста, мужа любимого и любящего, и ребенка от него, мальчика, а я, так уж и быть, тогда не перейду на новую работу, где больше платят и удобнее ездить. 

с ув., Маша. 

Далі )

Дибр

Tuesday, January 4th, 2011 20:14
katrechka: (Default)

...а я знову хо на море.



(автора фото я не знаю)

Winter mood

Monday, December 27th, 2010 20:23
katrechka: (Default)
Затісно. Затепло в сніги загортатись по вікна…
Повіки прикрити… Й ці вікна закрити навіки…
Запізно… Засолодко снити… До весен… До ранку…
Засніжено… Ніжно… Закуто в кайданки…
Забуто… Затерто… Затерпко… Заметено слід…
Мій човен і весла муровано в лід…


Photo by Sarychev Sergei (c)
katrechka: (Default)
Какой-нибудь предок мой был - скрипач,
Наездник и вор при этом.
Не потому ли мой нрав бродяч
И волосы пахнут ветром?

Не он ли, смуглый, крадет с арбы
Рукой моей - абрикосы,
Виновник страстной моей судьбы,
Курчавый и горбоносый?

Дивясь на пахаря за сохой,
Вертел между губ - шиповник.
Плохой товарищ он был, - лихой
И ласковый был любовник!

Любитель трубки, луны и бус,
И всех молодых соседок...
Еще мне думается, что - трус
Был мой желтоглазый предок.

Что, душу черту продав за грош,
Он в полночь не шел кладбищем.
Еще мне думается, что нож
Носил он за голенищем,

Что не однажды из-за угла
Он прыгал, - как кошка гибкий...
И почему-то я поняла,
Что он - не играл на скрипке!

И было все ему нипочем,
Как снег прошлогодний - летом!
Таким мой предок был скрипачом.
Я стала - таким поэтом.

23 июня 1915

November 2013

S M T W T F S
     12
3456789
101112 13141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags