katrechka: (Автопортрет)

Дуже ранній ранок - героїчно боремося з недосипом. Я вже цілу чверть години знаю, куди саме буду їхати, а от що там буде - ще поняття не маю. Утім, факт, що святкування днів народження в не своєму місті обов'язково цікаве, нестандартне, трохи непередбачуване, але точно незабутнє, уже доведений практикою. Тому, в очікуванні поїзда, який відвезе нас до Харкова, фотографую (про те, що не можна, можна не писати - я в курсі).


DSCF0014

DSCF0021

DSCF0026

Далі трохи блаженого сну під стукіт коліс та прекрасних враннішніх краєвидів, а потім - Харків і найзатишніша квартира із усіх, у яких доводилося бувати. Вона заслуговує окремого посту, тому тут - тільки кілька фото.

DSCF0044

DSCF0045

DSCF0047

DSCF0055

Погода балує - навіть не віриться, що вже кінець жовтня - ранок, на термометрі 23...

DSCF0061

Смачнючий сніданок, м'ятний шоколад, теплі розмови...

...трошки проїхатися...

...і райдужний настрій та мій подарунок

DSCF0140

DSCF0165

От-от розпочнеться... Артисти в очікуванні. Вони дарують стільки позитивних емоцій навіть просто плаваючи поруч! А коли діло доходить до різних веселих ігр, забав, трюків!...

DSCF0198

(фотографій шоу не буде - перемкнулася у режим відеозйомки - щоб побільше лишилося на пам'ять).

***

Кава, ложечка в якій стоїть зовсім не фігурально

DSCF0002

Прогулянки харківськими під'їздами вже стають традицією.

DSCF0006

DSCF0043

Обіймашки із Чебурашкою (фотографував[livejournal.com profile] ikary_gendo)

DSCF0069

Вечірній Харків

DSCF0073

DSCF0076

DSCF0077

Парк Горького

DSCF0079

DSCF0086

Іменинний торт зі свічкою та загадуванням бажань на висоті 55 метрів над землею

DSCF0121

DSCF0129

DSCF0143


День був просто неймовірно чудовий!! На фотографіях залишилася тільки малесенька частинка всього, що бачилося та відбувалося, та і не вкладеш у фото всього, що відчувалося, думалося, говорилося, чулося...

Дякую всім причетним!

Також дякую всім тим, хто вітав - тут, на інших ресурсах, по телефону та особисто - було дуже приємно та радісно бачити-чути-читати :) 
katrechka: (Default)

Мне снился город, терпкий, словно чай...
Мне снилось море: волны, чаек вьюга...
И будто мы нашли друг друга,
Пока у моря город спал...



2 тижні )
katrechka: (Берці)
Перед підвечірком:

DSCF1853

І трохи оффтопу (тим, хто вже відповідав на моє дисертаційне опитування, можна далі не читати):
до набору необхідної кількості учасників опитування треба дібрати ще 23 особи - сходіть, будь ласка, дайте свою відповідь - нехай і в українській лінгвістиці з'явиться повноцінне дослідження блогосфери ;)
katrechka: (Default)
Є речі, які завжди пахнуть дорожним пилом, димом, вокзалами, наплечником і наметом. Одні з них приємно взяти в дорогу, інші - з дороги привезти.  Всі вони стають частиною твоїх доріг. І допомагають дорогам ніколи не закінчуватися. (Рядок із Богдана-Ігора Антонича)
katrechka: (Default)
Дивний був день... Настільки, наскільки може бути дивним наповнений подіями, людьми, вулицями, хорошими й поганими новинами та купою емоцій день після двох годин сну...

...а до вечора все врешті притихло - час почав плавно густішати, в'язнути...

А потім і зовсім зупинився, впійманий в поле зору 90-річного фотоапарата. Кому як не йому знати, що таке - час.

(На фото рядок із поезії Івана Редчиця)
katrechka: (Default)
Сьогодні похмуро, дощить. Раніше любила таку погоду... Здається, змінююсь...

...увесь день гостро відчувався брак сонця. Тому з короткої миті, коли небо таки змилувалося, взяла максимум - побігла фотографувати сонце. Ну і годинник (який, до речі, декорувала чудова [livejournal.com profile] kate_black_cat) - подумала, що скельця-лінзи стануть для сонячного світла хорошою компанією.

Для закріплення моменту, щоправда, сьогодні мені знадобилася важка (у плані сили) словесна артилерія - Ліна Костенко.
katrechka: (Default)
Новий фотодибр.

Знову вечір, знову напій, знову клен і знову небо.

Щоправда, небо сьогодні інше, а замість чаю - чорна кава в піалі, привезеній із цьогорічного фестивалю "Трипільське коло".

А ще був балкон і щира-щира розмова із собою (здається, таки вдалося домовитися).

Слова взяті у Марії Дем'янюк.
katrechka: (Default)
Такий от невеликий вечірній фотодибр. Щаслива, що вдалося спіймати кольори, світло, настрій: у чашці танцювали чаїнки, а за вікном стрімко догорав день... Ну й як тут обійтися без улюбленого рядка з поезій Дмитра Лазуткіна, коли решта слів причаїлася, щоб дивитися у вікно, дихати ароматом чорного чаю та серпневого вечора.
katrechka: (Default)
Легковажне, трохи дивне, зовсім ванільне, асиметричне, до-о-овге (найдовше з усіх, які будь-коли робила - 90 см.) ніжне-ніжне кольє. Для себе.

Повторів не робитиму. І зовсім не тому, що настрої такі приходять до мене не часто. Просто вже не буде такого самого ключика, як і перламутрової підвіски-квіточки та вінтажної кришталевої намистини - усі вони потрапили до мене випадково та багато років чекали, доки врешті збереться докупи пазл із матеріалів, настрою та можливостей. А от зробити на замовлення подібне - підібравши для підвіски інші матеріали - із задоволенням :)

А фото - нічне. Зовсім спонтанно пішли з мамою гуляти нічним містом і пити каву - виводила в світ щойно_сплетене кольє - задоволена - якраз те, чого давно вже хотіла - зручне (прикраси, імхо, теж такими мають бути), незвичне, підходить і до суконь, і до сорочок-джинсів, може комбінуватися з іншими прикрасами та носитися ще й у два оберти :). Коротше кажучи - у мене новий фаворит.  

Фотографувала вже по поверненню - разом із улюбленим клатчем, сукнею, сережками (такий от майже-лук).



Із сережок, до речі, все й починалося :) Вже кілька років не носила сережки у повній комплектації, а тут таки зважилася на легесенькі. Привезла з цьогорічного Трипільського Кола пару річних перлинок, підбрала до них камінці гранату...

...потяглася до скетчбука, ескіз кольє в якому з'явився, здається, навіть раніше, ніж встигла зручно взяти олівця. Склянні, перламутрові намистини, металева фурнітура, кришталева намистинка з іще дитячої скарбнички (ага, отієї, куди маленькі дівчатка складають найцінніше), ключик, ланцюжок... Човник із поліестером (оскільки мереживо - частина конструкції - надала йому перевагу - міцніший, "каркасніший" за бавовну).

Тепер от думаю, як же його в розправленому вигляді сфотографувати? Не вмію я такі довгі речі фотографувати О:)

katrechka: (Default)


Серьги и браслет выполнены в старинной французской технике челночного кружева - фриволите. Рисунок кружева авторский. Основа для серег – открытые швензы из хирургической стали с серебряным покрытием 925 пробы.

Детали - по ссылке
katrechka: (Default)

Щодня почуваюся щасливою.

Бо поруч близькі люди. А присутність тих, хто далі, відчутна...

Бо роблю улюблені справи, і багато запланованого чи задуманого вдається...

Бо довкола мене багато краси... І час від часу створюю нову... (стану ще щасливішою, коли таких годин стане більше)

Бо скоро зовсім завесніє, а в кімнату вже вривається свіжий вітер...Прибирає зайве, пробуджує потрібне, оновлює старе й приносить нове...

Оновлюймо, творімо -- себе й своє життя, гарні думки, слова, речі... Зараз для цього саме час.

UPD. Інтерв'ю на сайті "Made in Ukraine". Розповідаю про мереживні прикраси


katrechka: (Default)
Не тільки наукою та рукодільними прикрасами живе Катря (раптом хто не знав) - мене цікавлять іще й інші, не менш захопливі речі. Наприклад, рукотвірні ножі. Довгенько просто придивлялася, як це робить [livejournal.com profile] ikary_gendo, потім взялася за гарячку ковку, тепер от нарешті зробила свого першого ножа. Ескіз власний. Де не вистачало досвіду чи просто щось не виходило - просила допомогти [livejournal.com profile] ikary_gendo. Дуже вдячна йому навчання, допомогу, сприяння і поради.

Знайомтеся - Йон.



Клинок на нього кувала під Харковом (про це писала тут: http://katrechka.livejournal.com/368722.html#cutid1) із крупного напильника. Учора ж нарешті довела все до ума - сама нормалізувала сталь, обробляла (ну, тут майже сама), гартувала, робила відпуск, виводила на фініш.

Руків’я зібране із залізного дерева, ясеня, шкіри (просотаної епоксидною смолою) та текстоліту. Збиралася вона спільними зусиллями, монтаж робили на епоксидку і нержавіючі гвинти.

Оброблене руків’я ТікОйл та карнаубським воском - максимально збережена природня краса дерева (а обидва вони просто чарівні), проте тепер не страшні волога, жир та бруд, які не так і важко знайти під час кухонної роботи. Хвостовик залишили на майже всю довжину руків'я, впритул до крайньої трійки гвинтів - це забезпечує надійність кріплення. Пін (прикраса посередині руків’я) вирішила ставити лише на один бік - так, як на мене, вишуканіше. Хоча так і не вдалося передати на фото те, що є насправді, як не старалася - картинка програє тому, що тримаю в руках.

Розміри: загальна довжина - 212 мм., довжина клинка по обуху - 106 мм., товщина - десь 3,0-3,2 мм. Найближчим часом планую пошити йому іще й піхви :)




Решту фото можна переглянути тут: http://www.knife.com.ua/forum/index.php?topic=22802.0 Там же є відгуки майстрів :)
katrechka: (Default)
Сьогодні вранці повернулися із [livejournal.com profile] ikary_gendo із літа в осінь. Їхала із вокзалу й дивувалася, що дороги ранкового міста засипані жовтим - останній тиждень із нами поруч було літо.

Поєднала корисне й приємне (міжнародний лінгвістичний конгрес у Ялті та відпочинок біля моря). Їхати довелося на день раніше - підлий поїзд ходить через день - але від того було тільки краще - мали більше часу погуляти чудовою Ялтою, вздовж і впоперек сходити набережну, покататися на пароплаві до Ластівчиного гнізда, звідти - проїхати до Лівадійського палацу, потім пішки дійти назад до Ялти (навіть надибавши при цьому повноцінний туристичний маршрут). Ялта чудова. Це місто надовго залишить у моїй пам'яті приємний теплий слід, там хочеться бути ще і ще - постійно туди повертаючись.

Відконгресившися, цілком і повністю присвятили себе відпочинкові - виїхали з міста й жили в наметові недалеко від Сонячногірська - намагаючись бути якомога ближче до моря :) Не зважаючи на початок жовтня, море лишалося на диво теплим (а нині воно іще й дуже чисте), температура вдень у тіні наплечника (на ньому висів термометр) підіймалася до 28... Та і ночі були теплі (одного разу навіть роса впала) і місячні - можна було обходитися без ліхтариків.

Там нарешті відпочила. В голові вимкнулося радіо й можна було довго, уважно слухати море й себе. Насолоджувалася сонцем, свободою, присутністю коханого поруч, світом довкола.

Ну і, звичайно ж, не обійшлося без рукоділля. Плела мережива, зручно вмостившися на камені, опустивши ноги в теплісіньку воду, потайки спостерігаючи за крабами, які перестали нас боятися і грілися поруч на сонечку, захищені нашою присутністю від чайок.

Фотографій привезли багацько, буду потроху викладати. Хоча на фото лишилася тільки малесенька частина всього того, що тепер у мене в серці :) 

Трохи фотографій )

Після моря вирушили в Одесу в гості до [livejournal.com profile] winwolfа - познайомилися із його дружиною, вешталися базарами, гуляли містом (на Дюка з другого люка теж забігли глянути), іще раз навідалися до моря, насолоджувалися смачнючими делікатесами, приготованими гостинними господарями, повезли додому подарунків для ручної роботи (мені дісталося чимало товстої, хорошої натуральної шкіри й альтернатива дримелю) - такий от прекрасний аккорд подорожі. Ну хіба що погода, яка балувала нас до цього постійно, трохи зіпсувалася й намочила нас дощем - застудилися трохи. Але ж дощ в дорогу - то теж добре :)
katrechka: (Default)
Процес створення чогось - це завжди чари - одне перетворюється в інше. І сама щоразу перетворюєшся - із однієї - в іншу. А між тим - руки живуть дивним, таємним життям, очі не можуть відірватися від того дивного акту творіння, та і вся сама, до найменшої часточки, занурюєшся в новий, зовсім інший світ, який народжується тут і тепер, довкола тебе і в самій тобі. Даючи життя іншому світові, продовжуєш і свій світ, робиш його світлішим, багатшим, повнішим... Робиш кращою себе у ньому.

Плетеш от вузлики... І плетеш світлі думки - інші не плетуться, коли справа улюблена. Зв'язуєш у єдине минуле, нинішнє й майбутнє - те, що було ниткою, вже стає вузликами. А потім вузлики стануть мереживом. Чи це ж не чари? І те, що було колись мріями, от зараз, в твоєму теперішньому - крок за кроком уже втілюєш у своїй реальності - і йому обов'язково бути. Бо коли вмієш із малого, крок за кроком створювати щось більше, знаючи, що результат не прийде одразу; усвідомлюючи, що все потребує часу й зусиль, а в найменшому треба одразу бачити велике - стаєш чарівницею. І тоді можеш все :)
 


katrechka: (Default)
Чогось пора нині схожа на літеру "і" - тонка, бринить, і ніби й із крапкою, але має по собі якесь сподіване і несподіване водночас продовження. Намагаюся ловити кожну її хвильку, тримати в собі якнайловше, або і взагалі не відпускати. Ну й ще документувати по можливості :)

Read more... )
katrechka: (Default)
Ця брошка зроблена для [livejournal.com profile] steel_wife. Троянда зшита із натуральної шкіри, тонованої акрилом, мережива сплетені в техніці фріволіте із бавовняної нитки, бісер вплетений в мереживо. Ну і для повноти аккорду - сталевий дріт, бісеринки, намистини, металева застібка, та сирова бавовняна нитка.



Аби можна було роздивитися її із усіх сторін - зняла stop-motion. Після коротенького вальсу по підвіконню брошка поспішає у фірмовий пакетик :)

Дивитися )
katrechka: (Default)
Зробила зі сталі кляксу на "міського" наплечника :) У тих же кольорах, що і сам наплечник (під час закалювання поверхня металу має властивість змінювати колір "райдугою" - за потреба можна "спіймати" потрібні кольори)



Наплечник хоч і вистраждав багато, але досі улюблений :) )
katrechka: (Default)
Тайну-горе горевала...
Ветер другом, братом звала -
Тем, кто слышал КТО здесь был,
И молчит о том, кто не был...
Хороводил...
             Песни выл...
                         Трогал ветви...
                                         Видел небо...
В дверь стуча, влетал он в окна...
Гасли свечи... Бились стекла...
Загорелся и... остыл...
Он простился... Он простил...
След оставил...
                           След простыл...

 

November 2013

S M T W T F S
     12
3456789
101112 13141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags