katrechka: (Автопортрет)

Дуже ранній ранок - героїчно боремося з недосипом. Я вже цілу чверть години знаю, куди саме буду їхати, а от що там буде - ще поняття не маю. Утім, факт, що святкування днів народження в не своєму місті обов'язково цікаве, нестандартне, трохи непередбачуване, але точно незабутнє, уже доведений практикою. Тому, в очікуванні поїзда, який відвезе нас до Харкова, фотографую (про те, що не можна, можна не писати - я в курсі).


DSCF0014

DSCF0021

DSCF0026

Далі трохи блаженого сну під стукіт коліс та прекрасних враннішніх краєвидів, а потім - Харків і найзатишніша квартира із усіх, у яких доводилося бувати. Вона заслуговує окремого посту, тому тут - тільки кілька фото.

DSCF0044

DSCF0045

DSCF0047

DSCF0055

Погода балує - навіть не віриться, що вже кінець жовтня - ранок, на термометрі 23...

DSCF0061

Смачнючий сніданок, м'ятний шоколад, теплі розмови...

...трошки проїхатися...

...і райдужний настрій та мій подарунок

DSCF0140

DSCF0165

От-от розпочнеться... Артисти в очікуванні. Вони дарують стільки позитивних емоцій навіть просто плаваючи поруч! А коли діло доходить до різних веселих ігр, забав, трюків!...

DSCF0198

(фотографій шоу не буде - перемкнулася у режим відеозйомки - щоб побільше лишилося на пам'ять).

***

Кава, ложечка в якій стоїть зовсім не фігурально

DSCF0002

Прогулянки харківськими під'їздами вже стають традицією.

DSCF0006

DSCF0043

Обіймашки із Чебурашкою (фотографував[livejournal.com profile] ikary_gendo)

DSCF0069

Вечірній Харків

DSCF0073

DSCF0076

DSCF0077

Парк Горького

DSCF0079

DSCF0086

Іменинний торт зі свічкою та загадуванням бажань на висоті 55 метрів над землею

DSCF0121

DSCF0129

DSCF0143


День був просто неймовірно чудовий!! На фотографіях залишилася тільки малесенька частинка всього, що бачилося та відбувалося, та і не вкладеш у фото всього, що відчувалося, думалося, говорилося, чулося...

Дякую всім причетним!

Також дякую всім тим, хто вітав - тут, на інших ресурсах, по телефону та особисто - було дуже приємно та радісно бачити-чути-читати :) 
katrechka: (Автопортрет)
Здається, прийшов час підвести підсумки свого року, тонко натякнути написати віш-ліст та означити плани на рік наступний.



Підсумки року:
 

1. Все добре.
2. Задоволена собою та роком відсотків на 70 - а це мій рекрд.



Віш-ліст:

1. пластикові контейнери та органайзери для матеріалів (намистин, фурнітури), коробочки, скриньки, шкатулочки - складати рукодільні скарби;
2. ножниці-чапля;
3. бокорізи;
4. тонкогубці;
5. човники фріволіте;
6. чай;
7. жаби (окрім живих - живі у мене не виживуть).



Плани на наступний рік:

1. Провести іще краще, ніж цей, що минає.
2.Зробити все, щоб бути задоволеною собою відсотків на 80-90.



Із цього моменту і до обіду понеділка моя доступність у віртуальному, реальному та телефонному просторі буде нестабільна та спорадична (і майже повністю відсутня у неділю) - привітання можна буде складати сюди ;) 

Nostalgie

Friday, October 19th, 2012 14:10
katrechka: (Автопортрет)


katrechka: (Default)

Мне снился город, терпкий, словно чай...
Мне снилось море: волны, чаек вьюга...
И будто мы нашли друг друга,
Пока у моря город спал...



2 тижні )
katrechka: (Берці)
Перед підвечірком:

DSCF1853

І трохи оффтопу (тим, хто вже відповідав на моє дисертаційне опитування, можна далі не читати):
до набору необхідної кількості учасників опитування треба дібрати ще 23 особи - сходіть, будь ласка, дайте свою відповідь - нехай і в українській лінгвістиці з'явиться повноцінне дослідження блогосфери ;)

18 років

Saturday, September 1st, 2012 20:04
katrechka: (Default)
Уже 18 років поспіль я вчуся - і, уявіть, досі люблю цей процес :)
katrechka: (Default)
Є речі, які завжди пахнуть дорожним пилом, димом, вокзалами, наплечником і наметом. Одні з них приємно взяти в дорогу, інші - з дороги привезти.  Всі вони стають частиною твоїх доріг. І допомагають дорогам ніколи не закінчуватися. (Рядок із Богдана-Ігора Антонича)
katrechka: (Default)
Дивний був день... Настільки, наскільки може бути дивним наповнений подіями, людьми, вулицями, хорошими й поганими новинами та купою емоцій день після двох годин сну...

...а до вечора все врешті притихло - час почав плавно густішати, в'язнути...

А потім і зовсім зупинився, впійманий в поле зору 90-річного фотоапарата. Кому як не йому знати, що таке - час.

(На фото рядок із поезії Івана Редчиця)
katrechka: (Default)
Новий фотодибр.

Знову вечір, знову напій, знову клен і знову небо.

Щоправда, небо сьогодні інше, а замість чаю - чорна кава в піалі, привезеній із цьогорічного фестивалю "Трипільське коло".

А ще був балкон і щира-щира розмова із собою (здається, таки вдалося домовитися).

Слова взяті у Марії Дем'янюк.
katrechka: (Default)
Такий от невеликий вечірній фотодибр. Щаслива, що вдалося спіймати кольори, світло, настрій: у чашці танцювали чаїнки, а за вікном стрімко догорав день... Ну й як тут обійтися без улюбленого рядка з поезій Дмитра Лазуткіна, коли решта слів причаїлася, щоб дивитися у вікно, дихати ароматом чорного чаю та серпневого вечора.

Ica Idéal 111

Wednesday, July 11th, 2012 22:14
katrechka: (Default)
Стоїть зараз переді мною от таке 90-річне диво (фото із інтернету - в моєї камери стан дещо гірший) і не дає спокою - ну от як така зовсім невелика штука примудрилася покрити пилом всю кімнату й всю мене (ну от прям серйозно так - від макушки до п'ят), а сама при цьому залишилася такою самою запиленою, як і до того...

Але вже точно ясно - все, окрім зовнішньої обшивки (може підлягати ресттаврації підклеюванням), цілісіньке (ну, хіба що дзеркальна пластина видошукача трохи потріскалася й тепер створює ефект старини (а як же ще - все на своїх місцях) коли в нього дивишся) і все працює )). Шкода, що із камерою до мене не потрапили іще і пластини-плівки (можливо, просто шукали погано)...

Характеристики 
<a href="http://fotking.net/equipment/cameras/analog/ica-ideal-111-0">http://fotking.net/equipment/cameras/analog/ica-ideal-111-0</a>
katrechka: (Default)
Легковажне, трохи дивне, зовсім ванільне, асиметричне, до-о-овге (найдовше з усіх, які будь-коли робила - 90 см.) ніжне-ніжне кольє. Для себе.

Повторів не робитиму. І зовсім не тому, що настрої такі приходять до мене не часто. Просто вже не буде такого самого ключика, як і перламутрової підвіски-квіточки та вінтажної кришталевої намистини - усі вони потрапили до мене випадково та багато років чекали, доки врешті збереться докупи пазл із матеріалів, настрою та можливостей. А от зробити на замовлення подібне - підібравши для підвіски інші матеріали - із задоволенням :)

А фото - нічне. Зовсім спонтанно пішли з мамою гуляти нічним містом і пити каву - виводила в світ щойно_сплетене кольє - задоволена - якраз те, чого давно вже хотіла - зручне (прикраси, імхо, теж такими мають бути), незвичне, підходить і до суконь, і до сорочок-джинсів, може комбінуватися з іншими прикрасами та носитися ще й у два оберти :). Коротше кажучи - у мене новий фаворит.  

Фотографувала вже по поверненню - разом із улюбленим клатчем, сукнею, сережками (такий от майже-лук).



Із сережок, до речі, все й починалося :) Вже кілька років не носила сережки у повній комплектації, а тут таки зважилася на легесенькі. Привезла з цьогорічного Трипільського Кола пару річних перлинок, підбрала до них камінці гранату...

...потяглася до скетчбука, ескіз кольє в якому з'явився, здається, навіть раніше, ніж встигла зручно взяти олівця. Склянні, перламутрові намистини, металева фурнітура, кришталева намистинка з іще дитячої скарбнички (ага, отієї, куди маленькі дівчатка складають найцінніше), ключик, ланцюжок... Човник із поліестером (оскільки мереживо - частина конструкції - надала йому перевагу - міцніший, "каркасніший" за бавовну).

Тепер от думаю, як же його в розправленому вигляді сфотографувати? Не вмію я такі довгі речі фотографувати О:)

katrechka: (Default)
Безимени-1Увесь день якийсь... ем... догори дриґом. Ну, тобто з розпорядком усе як завжди негаразд, а от сама я якась не_така - не по собі зовсім, та й всілякі дрібниці дивні постійно трапляються (он навіть лічильник звідси на dreamwidth імпортувався цього разу догори ногами).

А ще от переконалася таки, що життя_після_дедлайну таки існує той короткий час, доки тебе не спіймали. Ну а доки не спіймали - тішу себе надією, що таки все встигну. А щоб скрасити процес встигання - згадую, що в Бельгії окрім шоколаду є ще одне чудовезне явище, здатне приносити неймовірне задоволення (то я про себе, пам'ятаючи, що на колір і смак фломастери різі) - Scala & Kolacny Brothers. Ну й не можна ж не згадати ще окремо про хормейстра (Stijn Kolacny)  - тут у мене й слів немає - просто завжди перехоплює подих, коли бачу таких харизматичних людей, та ще й у моменти повної віддачі улюбленій справі.


katrechka: (Default)

Щодня почуваюся щасливою.

Бо поруч близькі люди. А присутність тих, хто далі, відчутна...

Бо роблю улюблені справи, і багато запланованого чи задуманого вдається...

Бо довкола мене багато краси... І час від часу створюю нову... (стану ще щасливішою, коли таких годин стане більше)

Бо скоро зовсім завесніє, а в кімнату вже вривається свіжий вітер...Прибирає зайве, пробуджує потрібне, оновлює старе й приносить нове...

Оновлюймо, творімо -- себе й своє життя, гарні думки, слова, речі... Зараз для цього саме час.

UPD. Інтерв'ю на сайті "Made in Ukraine". Розповідаю про мереживні прикраси


katrechka: (Default)
Заклеяла клавіатуру білими квадратиками. Незвично, але ж реально. Мала сумнів, що так і буду завжди лінитися й поглядати на клавіатуру. Перші чотири години - політ нормальний. Не сказала б навіть, що робота застрягла чи сповільнилася (хоча дивно мені це трохи). Не знайшла іншого способу побороти лінь і примусити себе перестати сачкувати.
katrechka: (Default)
Снився сьогодні Казахстан, в якому я ніколи не була. При чому десь так 90-х років. Спілкувалася у тому сні з простими, трохи інфантильними людьми. По тих розмовах, прокинувшись, вдячна собі за той сон, зокрема, за те, про що говорилося - багато чого стало з голови на ноги. Ну і дякую дядечку Фройду за свою здатність розуміння (частіше б).
katrechka: (Default)
Не тільки наукою та рукодільними прикрасами живе Катря (раптом хто не знав) - мене цікавлять іще й інші, не менш захопливі речі. Наприклад, рукотвірні ножі. Довгенько просто придивлялася, як це робить [livejournal.com profile] ikary_gendo, потім взялася за гарячку ковку, тепер от нарешті зробила свого першого ножа. Ескіз власний. Де не вистачало досвіду чи просто щось не виходило - просила допомогти [livejournal.com profile] ikary_gendo. Дуже вдячна йому навчання, допомогу, сприяння і поради.

Знайомтеся - Йон.



Клинок на нього кувала під Харковом (про це писала тут: http://katrechka.livejournal.com/368722.html#cutid1) із крупного напильника. Учора ж нарешті довела все до ума - сама нормалізувала сталь, обробляла (ну, тут майже сама), гартувала, робила відпуск, виводила на фініш.

Руків’я зібране із залізного дерева, ясеня, шкіри (просотаної епоксидною смолою) та текстоліту. Збиралася вона спільними зусиллями, монтаж робили на епоксидку і нержавіючі гвинти.

Оброблене руків’я ТікОйл та карнаубським воском - максимально збережена природня краса дерева (а обидва вони просто чарівні), проте тепер не страшні волога, жир та бруд, які не так і важко знайти під час кухонної роботи. Хвостовик залишили на майже всю довжину руків'я, впритул до крайньої трійки гвинтів - це забезпечує надійність кріплення. Пін (прикраса посередині руків’я) вирішила ставити лише на один бік - так, як на мене, вишуканіше. Хоча так і не вдалося передати на фото те, що є насправді, як не старалася - картинка програє тому, що тримаю в руках.

Розміри: загальна довжина - 212 мм., довжина клинка по обуху - 106 мм., товщина - десь 3,0-3,2 мм. Найближчим часом планую пошити йому іще й піхви :)




Решту фото можна переглянути тут: http://www.knife.com.ua/forum/index.php?topic=22802.0 Там же є відгуки майстрів :)

November 2013

S M T W T F S
     12
3456789
101112 13141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags